68-річниця визволення Тульчинського району від німецько-фашистських загарбників

Шановні присутні!

Дорогі наші ветерани, фронтовики, партизани, працівники тилу!

Доньки і сини українського народу!

 

Сьогодні ми відзначаємо пам’ятну дату - 68 річницю звільнення Тульчинщини від німецько-фашистських загарбників, саме 14 березня над нашим багатостраждальним краєм, над згарищами і полум’ям ще не стихлих боїв, в серцях земляків знялося довгождане світло Перемоги, осяявши кожну оселю, кожну сім’ю і родину.

Як суворий перегук історії звучать для нас сьогодні слова повідомлення інформбюро від 16 березня 1944 року, надрукованого в газеті «Правда». В ньому повідомлялося, що війська другого українського фронту, розгортаючи наступ внаслідок навальної атаки танкових з’єднань і піхоти оволоділи великим залізничним вузлом і станцією Вапнярка, і таким чином перерізали важливу залізничну магістраль Жмеринка-Одеса, звільнили районний центр Вінницької області – місто Тульчин.

В наступальних операціях по звільненню м. Тульчина і смт. Кирнасівки, інших населених пунктів району, через які відкривався шлях на Журавлівку, Вапнярку, особливо відзначилися десантники під командуванням підполковника Хабарова Івана Кононовича, капітана Нікульського Володимира Лукича, старшого лейтенанта Потапенка Григорія Сільвестровича , капітана Іванова Георгія Павловича, старшого лейтенанта Стяжкова Миколи Олексійовича і розвідники дивізійної розвідки – Солтана Іван Іванович, Бахов Василь Іванович.

Неймовірно важким був шлях до мирних днів, до того часу, як відгриміли останні залпи війни над нашим рідним краєм. Фашистські війська захопили м. Тульчин 21 липня 1941 року. Район відійшов у зону окупації сателіта Німеччини – Румунії. Жителям Тульчина і району довелося переживати страхітливі роки чужоземного панування.

Тульчин притих і опустів. Не було чути дзвінкого сміху і веселих пісень. Місто переповнилося брудною лайкою п’яних загарбників, зойком і плачем мирних жителів, яких окупанти гнали, немов худобу, в табори смерті. А ті хто лишався, терпіли побої, утиски, грабежі і поневіряння.

Не дивлячись на окупаційний режим і терор, жителі чинили опір окупантам. Вже з осені 1941 року в місті почала діяти підпільна антифашистька група. Підпільні партизанські групи діяли в Тиманівці, Шпикові, Левківцях, Шуро-Копіївці, Богданівні.

В районі Шпикова за період з січня 1942 року по січень 1944 року було знищено 1177 мирних жителів, загинуло біля 100 партизан.

В концентраційному таборі с. Печера було по звірячому замучено понад 9 тисяч чоловік, із них понад 4 тисяч чоловік жителів нашого району.

В с. Левківцях німецько-румунські карателі схопили юних партизанів: Копійко Марію, Козуб Ганну, Вихристюків Степана і Василя, Козачка Михайла та Нарядчика Василя і після важких допитів 15 лютого 1944 року розстріляли в с. Печера.

14 березня 1944 року в с. Богданівці, в день визволення села і району, фашисти живцем спалили 19 чоловік односельчан.

В нашому місті були зруйновані корпуси швейної, панчішної та взуттєвої фабрик, понад 300 житлових будинків, напівзруйновані приміщення технікуму, кінотеатру, шкіл, дитячих ясел.

Близько 17 тисяч жителів району воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них загинули – 8587 жителів, в тому числі з м. Тульчина 800 чоловік. Загалом за період війни Тульчинщина втратила 13 тисяч жителів. В боях за звільнення м. Тульчина загинули і померли від ран 252 воїни, а в 16-ти братських могилах на території району поховано 657 воїнів-визволителів.

Українські історики на підставі архівних документів різних країн встановили страшну статистику 1941-1945 років. Втрати цивільного населення становили близько чотирьох з половиною мільйонів, втрати військових – більше чотирьох мільйонів, вивезено на примусові роботи до Німеччини – близько двох з половиною мільйонів.

Вшануймо пам’ять тих, хто прийняв смерть і муки в ту лиху годину, хто спить вічним сном і безвісти пропав на роздоріжжях війни.

 

            Прошу вшанувати пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

            (йде хвилина мовчання, метроном)

 

Сьогодні, в знаменний для усіх жителів району день визволення ми вшановуємо світлу пам’ять своїх земляків, які удостоєні звання Героя Радянського Союзу:

 

Віддаючи належне пам’яті загиблих ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати славний подвиг безпосереднього учасника звільнення нашого міста і району від фашистських загарбників нашого земляка, який сьогодні з нами Потапенка Григорія Сільвестровича.

Сьогодні не можна не згадати Бабіна Якова Андрійовича, Шейко Миколу Ілліча з м. Тульчина, Чекурду Петра Тимофійовича з с. Юрківки, Кісельова Прокопа Євдокимовича з с. Шуро-Копіївської, які пройшли через горнило війни з перших і до останніх днів і нині проживають в даних населених пунктах та багато інших.

Шануючи пам’ять про полеглих, ми віддаємо данину минулому. Але сьогодні нашої турботи все більше і більше потребують живі – ті, хто вистраждав перемогу усупереч смертоносній війні. Їхнє гідне теперішнє – наша велика місія і святий обов’язок.

У нашому районі проживає 335 інвалідів Великої Вітчизняної війни. На жаль з кожним роком їх стає все менше і менше.

Тому сьогодні перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування Тульчинщини основним завданням залишається медико-соціальний захист ветеранів, вшанування їх великого подвигу та виховання молоді в дусі патріотизму.

Ми низько вклоняємося усім, для кого війна була і Великою і Вітчизняною не лише за назвою, а й за самою її глибокою сутністю.

Ми в неоплатному боргу перед нашими визволителями, живими і полеглими.

 

В день визволення нашого краю, вклонімося доземно їхній сивині, їхнім нагородам і зраненим серцям!

 

Шановні друзі!

2012 рік є роком 25 річчя створення ветеранських організацій в Україні. В Тульчинському районі створено і діють 32 ветеранські організації. Суть їх роботи – вивчення соціальних проблем, умов проживання, забезпечення медичним обслуговуванням ветеранів, увіковічення їх пам’яті, виховання молоді в дусі патріотизму.

Плідно, з належною відповідальністю, працюють голови ветеранських організацій с. Копіївки – Тарнопольський Антон Олександрович, с. Тарасівка – Панчук Василь Іванович, м. Тульчина – Бабіч Антоніна Миколаївна, а також с. Ш-Копіївки – Швець Віктор Григорович, с. Торків – Дубина Леонід Броніславович, с. Юрківки – Коваленко Василь Ананійович, с. Суворовське – Сташко Любов Никифорівна, голова ветеранської організації 5 мікрорайону м. Тульчина – Бондар Григорій Павлович та інші.

Тульчинську районну організацію ветеранів очолює Жуковський Казимір Станіславович, який постійно тримає в полі зору нагальні питання ветеранів району, надаючи їм посильну допомогу.

 

Шановні учасники урочистого зібрання!

Світла дата наближає чуття і помисли до тих, хто ніс волю в серце рідної землі і лягав у цю землю, залишаючись на ній скромними обелісками, хто йшов далі, щоб мужньо, чесно і до кінця виконати свою історичну місію. Вони були, є і завжди будуть неперевершеним взірцем патріотизму, величі духу, звитяги і самопожертви – сини різних народів, рядові і полководці, солдати і трудівники великої війни.

Найщиріша шана, глибока вдячність і доземний уклін солдатам Перемоги та героїчним трудівникам тилу!

Від імені районної і міської рад, районної державної адміністрації сердечно вітаємо всіх жителів району із Славною історичною датою – 68-ю річницею визволення Тульчинщини від німецько-фашистських загарбників.

Ми дякуємо вам, любі наші ветерани. Ми гордимося величчю ваших доль. І раді, що сьогодні ви поряд з нами, що ми разом зустрічаємо велику визвольну Перемогу.

Сьогодні перед нами багато проблем. Але труднощі мирного часу не зрівняти з воєнними. Нам потрібно сіяти і збирати урожай, будувати школи і виховувати дітей. Ми повинні ростити нове покоління на вашому прикладі, шановні фронтовики. Сьогодні молодь має перейняти вашу переможну естафету, щоб творити мирне і гідне майбутнє завтра.

З Днем Визволення, шановні земляки! Бережімо мир і злагоду, цінуймо життя на своїй землі, плекаймо оптимізм і віру у своїх душах!

 

Дякую за увагу.